15 червня 1966 року наказом Державного комітету профтехосвіти при Раді Міністрів УРСР засновано Кіровоградське технічне училище №1 з планом набору 250 учнів. Заняття розпочалося 2 жовтня 1966 року з наступних професій: радіомеханік з обслуговування і ремонту РТА; електромонтер станційного обладнання зв’язку; оператор поштового зв’язку. Училище розміщалося в непристосованому приміщенні колишньої школи №12.
Виробничі майстерні не відповідали вимогам учбового процесу, не було матеріально-технічної бази. Для проведення практичних занять використовувалась стара списана апаратура і оснащення. Учні мешкали в приміщеннях піонерського табору „Юність” в районі аеропорту.
Рішенням №1014 виконкому Кіровоградської міської ради депутатів трудящих від 30 червня 1969 року затверджений акт Державної комісії на введення в дію учбового корпусу на 500 місць технічного училища №1 по вул. Ініціативній в м.Кіровограді. Будівництво вело БУ №1 тресту „Кіровоградсільбуд”. Термін виконання робіт до 15 жовтня 1969 року згідно проекту.
Згідно рішення №1016 виконкому Кіровоградської міської ради депутатів трудящих від 30 червня 1969 року затверджений акт Державної комісії на введення в дію гуртожитку на 283 чоловік технічного училища №1 по вул. Ініціативній в м. Кіровограді. Будівництво вело БУ №1 тресту „Кіровоградсільбуд”. Термін виконання робіт до 15 жовтня 1969 року згідно проекту.
Згідно рішення №2207 виконкому Кіровоградської міської ради депутатів трудящих від 29 грудня 1971 року на введення в дію двохповерхового будинку суспільно-побутового блоку технічного училища зв’язку №1 по вул. Ініціативній в м. Кіровограді. Будівництво вело БУ №1 тресту „Кіровоградсільбуд”.
Згідно рішення Кіровоградської міської ради народних депутатів №823 від 30 жовтня 1987 року затверджений акт державної комісії на введення в дію навчального корпусу ПТУ №9 на 210 учнів по вул. Шатіла в м. Кіровограді. будівництво вело БУ „Промбуд-3” тресту „Кіровоградбуд”. Термін виконання листопад місяць 1987 рік.
В жовтні 1969 року був зданий в експлуатацію жіночий гуртожиток на 283 чоловіки по вул. Ініціативній в м.Кіровограді. Будівництво вело БУ-1 тресту „Кіровоградсільбуд” згідно проекту.
З 1969 року училище проводить навчальний процес у типовому комплексі на 510 учнів.
Наказом Державного комітету профтехосвіти від 13 серпня 1984 року технічне училище №1 реорганізовано у професійно-технічне училище №9 м.Кіровограда.
Директором училища був призначений і працював з дня його заснування по 4 січня 1973 року Цилюрик Афанасій Родіонович.
На посаду директора з 4 січня 1973 року призначений Терьохін Євген Борисович.
Заступником директора по НВЧ працював Пархомчук Микола Матвійович з дня заснування училища.
Заступником директора з НВР працював Афонін Микола Дмитрович з дня заснування училища.
Старшим майстром працював Безродченко Данило Васильович з дня заснування училища.
Як перші керівники професійно-технічного навчального закладу внесли дуже великий вклад в основу організації навчально-виробничого та виховного процесу.
Цилюрик А.Р., директор училища давав цінні поради по організації навчально-виховного процесу, Пархомчук М.М. – заступник директора з НВЧ, заклав основи організацій навчально-виробничого процесу, що сприяло підготовці висококваліфікованих працівників. Афонін М.Д. – заступник директора з НВР дав початок розвитку військово-патріотичного виховання, художньої самодіяльності і спортивної роботи.
В училищі працювали і працюють ціла кагорта викладачів, майстрів виробничого навчання, вихователів, адміністративно-господарських працівників, які внесли вагомий внесок в навчально-виховний процес: Панченко Віра Назарівна – майстер виробничого навчання; Чернова Алла Яківна – викладач, вихователь гуртожитку; Чикірис Людмила Макарівна – майстер виробничого навчання; Карунін Леонід Семенович – майстер виробничого навчання; Горошко Олександр Дмитрович – майстер виробничого навчання; Федоренко Лідія Юхимівна – помічник директора по АГЧ; Панченко Борис Михайлович – майстер виробничого навчання, викладач; Пилипина Валентина Михайлівна – вихователь гуртожитку; Ратінов Вініамін Якович – викладач; Оніпченко Олексій Іванович – викладач; Каруніна Тетяна Степанівна – зав. коморою; Конкін Олексій Пантелемонович – викладач; Паньковська Алла Михайлівна – викладач; Дмитренко Віталій Степанович – майстер виробничого навчання, заступник директора з НВЧ; Самойленко Раїса Калінічна – майстер виробничого навчання; Проценко Олександр Іванович – майстер виробничого навчання; Каратаєв Віктор Якович – майстер виробничого навчання; Пархомчук Микола Матвійович – заступник директора з НВЧ; Базилівська Світлана Леонідівна – заступник директора з НВЧ; Пасічник Петро Михайлович – заступник директора з НВР; Столенко Іван Федорович – заступник директора з НВР; Остапенко Георгій Григорович – заступник директора з НВР; Буряк Наталія Василівна – майстер виробничого навчання; Шмигельський Володимир Анатолійович – майстер виробничого навчання; Остапенко Людмила Опанасівна – майстер виробничого навчання; Козуб Анатолій Іванович – викладач; Гончаренко Василь Іванович – заступник директора з НВР; Абрамова Валентина Данилівна – вихователь; Петрич Іван Федорович – майстер виробничого навчання; Товстоган Анатолій Олександрович – заступник директора з АГЧ; Ротатенко Олена Петрівна – провідний бібліотекар; Гітельман Леонід Ісаакович – викладач, заступник директора з НВЧ; Кузьменко Володимир Миколайович – викладач; Терьохін Євген Борисович – майстер виробничого навчання, викладач, заступник директора з НВЧ, директор училища.
Завдяки їхній новаторській роботі училище стало осередком підготовки висококваліфікованих кадрів. Його випускники працюють в багатьох областях України, підтверджуючи своєю працею високий авторитет.
Протягом багаторічної діяльності училища, завдяки творчим зусиллям викладачів та майстрів виробничого навчання, по постійному вдосконаленню навчально-виховного процесу в ньому виникли і твердо ввійшли в життя цінні традиції, що сприяють вихованню гідної трудової зміни з усвідомленням обов’язку перед Батьківщиною, суспільством.
Характерним для переважної більшості випускників є високий професіоналізм, добросовісне відношення до праці, почуття моральної відповідальності, про що свідчать численні відгуки з виробництв.
